Засоби електрохімічного захисту металів

Методи та засоби електрохімічного захисту металів можна розділити на 4 групи:

1. Захист за допомогою зміни навколишнього середовища.
2. Електрохімічний захист.
3. Захисне покриття.
4. Легування.

Розглянемо детальніше один із цих методів, а саме ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ захист металів.

Електрохімічний захист металів від корозії здійснюється за допомогою протектора.

Наприклад, у морській воді створюється гальванічна пара від металу, який захищається, та від протектора – іншого, більш негативного металу, який контактує з виробом. У такому середовищі метал протектора – анод (-) – руйнується, захищаючи від корозії метал виробу – катод (+). Такий захист, звичайно, часто застосовується для конструкцій, які знаходяться в постійній взаємодії з водою. При цьому використовують Цинк (Zn) та сплави Аl + Мg, Аl+Zn, Сd+Zn, Аl в поєднанні з іншими металами.

Цинк – найпоширеніший метал для протекторів у захисті залізних та дюралюмінієвих сплавів. У морській воді співвідношення поверхні протектора (+) до поверхні конструкції, яка захищається, береться у межах від 1/200 до 1/1000, а відстань між протекторними пластинами – 2 і 3 метри.

Проте не тільки у водному середовищі застосовуються засоби електрохімічного захисту металів від корозії, але й для підземних трубопроводів. Для створення позитивного заряду виріб під’єднують до негативного полюса генератора постійного струму. При цьому сам виріб стає катодом і перестає кородувати.

Засоби електрохімічного захисту від корозії металів застосовують з урахуванням характеру корозії та умов її перебігу. При цьому розраховують економічність та доцільність цього методу захисту для конкретної ситуації.